Словарь української мови (1924)/понівечити

by Борис Грінченко

◀ поніб'я

Словарь української мови Борис Грінченко П понівечити

понімати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Поні́вечити, чу, чиш, гл. Попортить; искалѣчить. Усяке садиво понівечило грядом. К. Псал. 241. Бо ти мене, безталанну, понівечив дуже. Грин. III. 336.