Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/поплодити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поплодити
Берлін: Українське слово, 1924

Поплоди́ти, джу́, диш, гл. Родить (во множествѣ).