Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пополамати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пополамати
Берлін: Українське слово, 1924

Пополама́ти, ма́ю, єш, гл. Ломать много. Що я попотужила, що я попонудила, що я пополамала рук. Г. Барв. 433.