Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/попонудити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
попонудити
Берлін: Українське слово, 1924

Попонуди́ти, джу́, диш, гл. Томиться много, тосковать. См. Нуди́ти. Що я попотужила, що я світом попонудила. Г. Барв. 433.