Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/попонудитися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
попонудитися
Берлін: Українське слово, 1924

Попонуди́тися, джу́ся, дишся, гл. = Попонудити. А побрались, — що було я попонужуся, поки не пішли діти. Г. Барв. 42.