Словарь української мови (1924)/попоплакати
| ◀ попопеліти | Словарь української мови П попоплакати |
попопрати ▶ |
|
Попопла́кати, пла́чу, чеш, гл. Много плакать, наплакаться. Стара тії листи що-дня вичитує, — і попоплаче над ними, і попосміється. МВ. (О. 1862. III. 35). Що попоплакала мати наша покійна за батьком! О. 1862. X. 33.