Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/попропадати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
попропадати
Берлін: Українське слово, 1924

Попропада́ти, да́ю, єш, гл. Пропасть (о многихъ). Коли б ще козаки з голоду не попропадали. ЗОЮР. I. 290. Скільки їх вже попропадало, от же ж все ще восьмеро є. Драг. 217.