Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/попроститися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
попроститися
Берлін: Українське слово, 1924

Попрости́тися, щу́ся, сти́шся, гл. 1) Проститься. Мнж. 29, 47. От попростивсь він і пішов собі. Мнж. 138. Прощавайте, сусідоньки, може з ким сварився, та хоч сварився, не сварився, аби попростився. Чуб. 2) Испросить прощенія. За шо, каже, я її ударив? вернусь, попростюсь. Мнж. 33.