Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/попукати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
попукати
Берлін: Українське слово, 1924

Попу́кати, каю, єш, гл. 1) Постучать. 2) Лопнуть (во множествѣ). Попукають шибки у зімі. Каменец. у.