Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/попідпірати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
попідпірати
Берлін: Українське слово, 1924

Попідпіра́ти, ра́ю, єш, гл. То-же, что и підпе́рти, но во множествѣ. Попідпірав тин кілками, щоб не впав. Харьк.