Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/попідпікувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
попідпікувати
Берлін: Українське слово, 1924

Попідпі́кувати, кую, єш, гл. = Попідпікати. Повів же його да пожаречком, да пожар ноженьки да попідпікував. Черниг. (АД. I. 26).