Словарь української мови (1924)/попідпікувати
Зовнішній вигляд
◀ попідпікатися | Словарь української мови П попідпікувати |
попідпірати ▶ |
|
Попідпі́кувати, кую, єш, гл. = Попідпікати. Повів же його да пожаречком, да пожар ноженьки да попідпікував. Черниг. (АД. I. 26).