Словарь української мови (1924)/пориватися
| ◀ поривати | Словарь української мови П пориватися |
поризькати ▶ |
|
Порива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. порва́тися, рву́ся, рве́шся, гл. Порываться, рваться; бросаться, броситься. Скільки раз я поривався до вас. Г. Барв. 280. Ще гірш мене зневажає, а де́лі й бити вже порвалась. МВ. I. 29. Ой порвався козак Нечай до тугого лука. АД. II. 79. „Змилуйсь, свате, я в цій зроду лазні не купався!“ Скорчивсь, зморщивсь, — шубовсть в воду та й назад порвався. Г.-Арт. (О. 1861. III. 106).