Словарь української мови (1924)/поринути
Зовнішній вигляд
◀ поринати | Словарь української мови П поринути |
порипати ▶ |
|
Пори́нути, ну, неш, гл. Хлынуть. Спершу я сміявсь, а потім поринули сльози. К. Досв. 86.
Порину́ти, ну́, не́ш, гл. = Пірнути. Та й замовкла русалочка, в Дніпро поринула. Шевч. 359.