Словарь української мови (1924)/порожняк

by Борис Грінченко

◀ порожнява

Словарь української мови Борис Грінченко П порожняк

порозбивати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Порожня́к, ка́, м. 1) Извозчикъ съ пустымъ возомъ. Як що є порожняки, то може й довезуть. Полт. г. Порожняко́м. Порожнемъ, безъ клади. Ном. № 7132. Порожняком їде. Драг. 115. 2) Сортъ горшка. Вас. 181.