Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/порплиця

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
порплиця
Берлін: Українське слово, 1924

По́рплиця, ці, ж. 1) Желѣзная планка въ верхнемъ мельничномъ камнѣ, въ нее входитъ верхній конецъ веретена, вращающаго жерновъ. Вас. 179. Мик. 481. Kolb. I. 61. 2) мн. Струпья на головѣ. ЗЮЗО. I. 173.