Словарь української мови (1924)/порский
| ◀ порскати | Словарь української мови П порский |
порскливий ▶ |
|
Порски́й, порськи́й, а́, е́. 1) Рѣзвый, быстрый. О. 1862. V. Кух. 38. Порськенький хлопчик. Черк. у. Почувши волю, кінь порский геть степом вибриком побрався. Греб. 354. 2) Легко раскалывающійся. Та ясена важче колоти, ніж дуба, дуб куди порскіший за ясена. Брацл. у. 3) Быстро выскальзывающій, скользкій. Той хлопець порський як в'юн: ти його побори, а він так тобі попід руками й випорсне. Кіев. у. Чоловік такий порський, що з усякої біди знайде як викрутитись. Кіев. у. Мило таке порське — не вдержиш. Кіев. у. Ум. Порске́нький, порське́нький. Котл. Ен. III. 72.