Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/поручати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поручати
Берлін: Українське слово, 1924

Поруча́ти, ча́ю, єш, сов. в. поручи́ти, чу́, чиш, гл. Поручать, поручить.