Словарь української мови (1924)/поручник
Зовнішній вигляд
◀ поручатися | Словарь української мови П поручник |
поручча ▶ |
|
Пору́чник, ка, м. 1) Поручитель. Черк. у. Позич мені руб грошей! — Дай, каже, поручника. — Якого ж я тобі поручника дам? Хто за мене поручиться? Я бідний. Чуб. II. 27. 2) Поручикъ. Не пущу, тя, поручнику, аж року дослужиш. Гол. I. 285.