Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/порушник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
порушник
Берлін: Українське слово, 1924

I. Пору́шник, ка, м. = Поручник 1. Лебед. у. Він його порушник, ручився за нього, — ну тим так і каже. Екатериносл. у.

II. Пору́шник, ка, м. Раст.: а) Centaurea Marschaliana Spr. ЗЮЗО. I. 136. б) Chimaphilla umbellata Nut. ЗЮЗО. I. 116.