Словарь української мови (1924)/порушник

by Борис Грінченко

◀ порушище

Словарь української мови Борис Грінченко П порушник

порхавка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. Пору́шник, ка, м. = Поручник 1. Лебед. у. Він його порушник, ручився за нього, — ну тим так і каже. Екатериносл. у.

II. Пору́шник, ка, м. Раст.: а) Centaurea Marschaliana Spr. ЗЮЗО. I. 136. б) Chimaphilla umbellata Nut. ЗЮЗО. I. 116.