Словарь української мови (1924)/порізнитися
Зовнішній вигляд
◀ порізнити | Словарь української мови П порізнитися |
порізно ▶ |
|
Порізни́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Раздѣлиться; разойтись. ЗОЮР. I. 259. Вони порізнились собі й стало три двори, а перш був один великий. Новомоск. у. Ми з чоловіком чотирнадцять год жили, а тепер прийшлося, — порізнилися. Луб. у.