Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/порікати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
порікати
Берлін: Українське слово, 1924

Поріка́ти, ка́ю, єш, гл. Укорять, обвинять въ чемъ. Мій писарь вірний мені чоловік, я не дозволю на його порікати. Кост. Ч. 99.