Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/посвідувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
посвідувати
Берлін: Українське слово, 1924

Посвідува́ти, ду́ю, єш, гл. Засвидѣтельствовать. Нехай же перш люде скажуть, посвідують, чи вона до любови, по добрій злагоді йде за його заміж. Васильк. у.