Словарь української мови (1924)/посвідувати

by Борис Грінченко

◀ посвистач

Словарь української мови Борис Грінченко П посвідувати

посвідчення ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Посвідува́ти, ду́ю, єш, гл. Засвидѣтельствовать. Нехай же перш люде скажуть, посвідують, чи вона до любови, по добрій злагоді йде за його заміж. Васильк. у.