Словарь української мови (1924)/посвистач
Зовнішній вигляд
◀ посвистати | Словарь української мови П посвистач |
посвідувати ▶ |
|
Посви́стач, ча, м. Богъ вѣтровъ, погоды. Встрѣчено въ фальсифицированной думѣ и таковомъ же вступленіи къ ней, опубликованныхъ Шишацкимъ-Илличемъ (о походѣ князя-язычника въ христіанскую землю). Слово повидимому выдуманное составителемъ думы. ЗОЮР. I. 173, 176, 177.