Словарь української мови (1924)/посвистати

by Борис Грінченко

◀ посвист

Словарь української мови Борис Грінченко П посвистати

посвистач ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Посвиста́ти, щу́, сти́ш, гл. Посвистать. Виїхав на улицю, посвистав, уже він своєї миленької не застав. Чуб. III. 219. Коло тебе нагаєчка посвище. Грин. III. 441. 2) Политься, ударить струей. Так кров і посвистала з руки. Радом. у.