Словарь української мови (1924)/посвідчити

by Борис Грінченко

◀ посвідчення

Словарь української мови Борис Грінченко П посвідчити

посвіт ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Посві́дчити, чу, чиш, гл. Засвидѣтельствовать.