Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/посвідчити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
посвідчити
Берлін: Українське слово, 1924

Посві́дчити, чу, чиш, гл. Засвидѣтельствовать.