Словарь української мови (1924)/посиротити
| ◀ посирий | Словарь української мови П посиротити |
посиротіти ▶ |
|
Посироти́ти, чу́, ти́ш, гл. Осиротить. Мил. 200. Драг. 179. Маленькії дітки та й посиротила. Чуб. V. 710.
| ◀ посирий | Словарь української мови Борис Грінченко П посиротити |
посиротіти ▶ |
|
Словарь української мови — П
посиротити
Борис Грінченко
1924
Посироти́ти, чу́, ти́ш, гл. Осиротить. Мил. 200. Драг. 179. Маленькії дітки та й посиротила. Чуб. V. 710.