Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/посиротити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
посиротити
Берлін: Українське слово, 1924

Посироти́ти, чу́, ти́ш, гл. Осиротить. Мил. 200. Драг. 179. Маленькії дітки та й посиротила. Чуб. V. 710.