Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/посиротіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
посиротіти
Берлін: Українське слово, 1924

Посироті́ти, ті́ємо, єте, гл. Осиротѣть (о многихъ). Г. Барв. 172. Я молода завдовіла, діти мої посиротіли. Чуб. V. 806. Завсіда ми з худобою були, а тепер оце посиротіли. Драг. 143.