Словарь української мови (1924)/посиротіти

by Борис Грінченко

◀ посиротити

Словарь української мови Борис Грінченко П посиротіти

посисати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Посироті́ти, ті́ємо, єте, гл. Осиротѣть (о многихъ). Г. Барв. 172. Я молода завдовіла, діти мої посиротіли. Чуб. V. 806. Завсіда ми з худобою були, а тепер оце посиротіли. Драг. 143.