Словарь української мови — Ппоскромадити Борис Грінченко
1924
Поскрома́дити, джу, диш, гл. 1) = Поскребти. 2) — поти́лицю. Почесать въ затылкѣ. Грицько… поскромадив потилицю і геть відійшов. Мир. Пов. I. 157.