Словарь української мови (1924)/пославка
Зовнішній вигляд
◀ пославити | Словарь української мови П пославка |
посланець ▶ |
|
По́славка, ки, ж. Слухъ, молва. Черк. у. Про чорта тільки пославка, а ніхто того чорта зроду не бачив. МВ. (КС. 1902. X. 141).