Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/послушний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
послушний
Берлін: Українське слово, 1924

Послу́шний, а, е. Послушный. А я молода та послушная, свого свекорка та послухала. Чуб. V. 689.