Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/послушниця

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
послушниця
Берлін: Українське слово, 1924

По́слушниця, ці, ж. Служанка. Ум. По́слушничка. І дядина мого батька була в неволі (у татар). Вісім год послушничкою була. О. 1862. V. З нар. уст, 85.