Словарь української мови (1924)/послідній

by Борис Грінченко

◀ послід

Словарь української мови Борис Грінченко П послідній

послідок ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Послідній, я, є. 1) Послѣдній. Дозволь мені хоч умиться на послідній дорозі. Рудч. Ск. 2) Худшій, плохой. Хиба ж таки я послідніший од усіх. Ном. № 2039. Ні сама послідня дівка в нашому селі так би не зробила. Кв.