Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/послідуватий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
послідуватий
Берлін: Українське слово, 1924

Послідува́тий, а, е. О зернѣ: неполный, похожій на послід 1. Рк. Левиц.