Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/посолити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
посолити
Берлін: Українське слово, 1924

Посоли́ти, лю́, лиш, гл. Посолить. Коли б хліб, то б я їла, коли б сіль — посолила. Чуб. V. 1165.