Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/посплітати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
посплітати
Берлін: Українське слово, 1924

Поспліта́ти, та́ю, єш, гл. Сплесть вмѣстѣ. Під високими дубами притулилась тонка ліщина, посплітавши свої верхи. Левиц. I. 347.