Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/поспів

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поспів
Берлін: Українське слово, 1924

По́спів, ву, м. 1) Пѣніе, напѣвъ. 2) Заключеніе, эпилогъ (поэтическаго произведенія). Поспів до думи. К. Дз. 149.