Словарь української мови (1924)/поспівати

by Борис Грінченко

◀ поспів

Словарь української мови Борис Грінченко П поспівати

поспів'я ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. Поспіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. поспі́ти, пі́ю, єш, гл. 1) Созрѣвать, созрѣть. Поспіють яблука. ЗОЮР. I. 310. Козакова пшениця поспіла. Мет. 28. 2) Успѣвать, успѣть. Поспієш з козами на торг. Ном. № 5563. Ой умер син у неділю вранці, нелюба невістка в обідню годину, та й не поспіла в одну домовину. Чуб. V. 714. 3) = Постигати, постигнути 3. Ні кадила, ні світила, — отак мене смерть поспіла. Грин. III. 144. II. Поспіва́ти, ва́ю, єш, гл. Попѣть. Їм хотілось і побігати, і поспівати. Левиц. Пов. 135.