Словарь української мови (1924)/поспіль

by Борис Грінченко

◀ поспілий

Словарь української мови Борис Грінченко П поспіль

поспільство ▶

Берлін: Українське слово, 1924

По́спіль, нар. 1) Подрядъ; непрерывно. У мене було семеро дочок поспіль. Славяносерб. у. Поспіль два роки. НВолын. у. Дощі поспіль ідуть. Було мене Отченашу вчить, Богородиці, так було поспіль і прокажу, не мину й слова. Г. Барв. 356. 2) Вмѣстѣ, вообще. Бувай же здоров, пане господарю! з своєю милою господинкою, зо всею поспіль челядочкою. Гол. IV. 29.