Словарь української мови (1924)/постерігати

by Борис Грінченко

◀ постерігання

Словарь української мови Борис Грінченко П постерігати

постерігатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Постеріга́ти, га́ю, єш, сов. в. постерегти́, режу́, же́ш, гл. 1) Замѣчать, замѣтить. Петро й постеріг, хто се такий і почав придивлятись, що там за Бруховецький. К. ЧР. 261. Ми на йому нічого не постерегли, ніякого познаку. НВолын. у. Постеріг лопатки в горосі. Ном. № 4331. Постеріг старий, що він тяжко согрішив. Грин. II. 154. 2) Прослѣживать, прослѣдить. Я й стала постерегати: як він із хати, то й я до неї. Г. Барв. 109. Де то він ходить, ніколи з нами не буває в компанії, — треба його постерегти. Рудч. Ск. I. 78.