Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/постидитися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
постидитися
Берлін: Українське слово, 1924

Постиди́тися, джу́ся, ди́шся, гл. Постыдиться. І на віки постидяться, що бідою веселяться. К. Псал. 83.