Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/постилати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
постилати
Берлін: Українське слово, 1924

Постила́ти, ла́ю, єш, сов. в. посла́ти, стелю́, леш, гл. Стлать, постлать. — Що будемо постилати? — Ой у тебе запащина, а у мене сірячина, то те будем постилати. Чуб. V. 191. Послала баба рядна. Рудч. Ск. I. 37.