Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/посторонь

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
посторонь
Берлін: Українське слово, 1924

По́сторонь, нар. Въ сторону, поодаль, особнякомъ. Яким вже я тихим видом не підходила розмовитись з нею, роспитаться за все, так вона ж од мене посторонь. МВ. II. 97.