Словарь української мови (1924)/постригатися

by Борис Грінченко

◀ постригати

Словарь української мови Борис Грінченко П постригатися

пострижчини ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пострига́тися, га́юся, єшся, сов. в. постри́гтися, жу́ся, же́шся, гл. 1) Преимущ. въ сов. в. Постричься. 2) Постригаться, постричься въ монахи. Рудч. Чп. 212. В черниці постриглась. Шевч. 337. Не постригайся, бо літа загубиш, звінчайся з тою, котру вірно любиш. Гол. 3) — у що. Сдѣлаться чѣмъ. В дурні… постригсь. Греб. 325.