Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/постукач

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
постукач
Берлін: Українське слово, 1924

Постука́ч, ча, м. Встрѣчено въ слѣд. пословицѣ: Аби б був послуха́ч, а постукач буде. Ном. № 5432. Повидимому, пословица значитъ: лишь-бы былъ тотъ, кто повинуется, а приказывающій (толкающій, бьющій) найдется. Въ такомъ случаѣ постукач = тотъ, кто бьетъ кого.