Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/посупити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
посупити
Берлін: Українське слово, 1924

Посу́пити, плю, пиш, гл. 1) Нахмурить. 2) = Похнюпити. Голову посупив. Кв.