Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/посідлати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
посідлати
Берлін: Українське слово, 1924

Посідла́ти, ла́ю, єш, гл. Осѣдлать (многихъ). Уже козаки коней посідлали і посідлали, і поїхали. Чуб. Посідлайте коні воронії. АД. I. 124. У нас коники посідлані стояли. Мил. Св. 42.