Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/посіріти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
посіріти
Берлін: Українське слово, 1924

Посірі́ти, рі́ю, єш, гл. Сдѣлаться сѣрымъ. Таскають грязь і глей зо дна да мажуть лебедя, щоб пір'я посіріло. Греб. 363.