Словарь української мови (1924)/посіркувати

by Борис Грінченко

◀ посіріти

Словарь української мови Борис Грінченко П посіркувати

посісти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Посіркува́ти, ку́ю, єш, гл. Помазать (стѣну, напр.) въ первый разъ полубѣлой глиной по сѣрой. Чого ж воно не біліє стіна? Адже ви побілували її сьогодні? — Та ні, ми не білували, ми тілько посіркували. Новомоск. у.