Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/потаїти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
потаїти
Берлін: Українське слово, 1924

Потаї́ти, таю́, ї́ш, гл. Скрыть, удержать въ тайнѣ. Сором сказати, а гріх потаїти. Ном. № 3175.