Словарь української мови (1924)/потенетити

by Борис Грінченко

◀ потемряк

Словарь української мови Борис Грінченко П потенетити

потентат ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Потене́тити, чу, тиш, гл. При покраскѣ: покрыть легкимъ просвѣчивающимъ слоемъ краски. Потенетив сяк-так стіл хварбою. Переясл. у. Позолота така — потенетив та й годі. Переясл. у.